Єгипет |
Written by Administrator |
Tuesday, 21 September 2010 08:37 |
There are no translations available. АРАБСЬКА РЕСПУБЛІКА ЄГИПЕТ Площа – 1001,4 тис.км2 Населення – 76,1 млн.чол.(2004р.) Столиця – Каїр (7,8 млн.чол.) Географічне положення. Країна розташована на двох материках - в північно-східній Африці та Південно-Західній Азії (на Синайському півострові). Омивається водами Середземного (на півночі) та Червоного (на сході) морів. Загальна протяжність морських кордонів – 2450 км. На суходолі межує з Лівією (на заході), Суданом (на півдні), на сході з Ізраїлем та Палестиною (сектор Газа). Геополітична та геоекономічна ситуація може бути охарактеризована як сприятлива для того, щоб країна відігравала ключову роль в регіоні. Єгипет є республікою (з 1953 р.), унітарною за формою устрою. Член ООН, Ліги арабських держав, Організації «Ісламська конференція», Африканського Союзу, Світової організації торгівлі, Африканського Банку Розвитку, Всесвітньої туристичної організації тощо.. Належить до країн, що розвиваються, індустріально-аграрного типу з порівняно зрілою структурою господарства. Основними сферами економіки є промисловість, особливо видобувна, сфера послуг, де найбільш швидкими темпами розвивається туризм, сільське господарство та рибальство, що є традиційними заняттями сільського населення. Природно-ресурсний потенціал. Територія країни рівнинна, майже на 96% зайнята пустелями: 2/3 західного Єгипту займають кам′яниста Лівійська пустеля та частково Сахара, на півдні - Нубійська, на сході – Аравійська та гориста Синайська. Найнижча точка – западина Каттара, найвища – г.Катерин (2637м), де, як стверджує Біблія, пророк Мойсей отримав від Бога 10 заповідей. Клімат на півночі субтропічний, на півдні – сухий тропічний пустельний. Середньорічна кількість опадів не перевищує 100 мм. В країні два сезони: літо (квітень-вересень) та зима (жовтень-березень). В березні-червні з Сахари дме сильний вітер хамсін, який приносить пил та пісок. Композиційною віссю Єгипту, його єдиною рікою та осередком життя є Ніл, дельта та долина якого займають 3% території країни і де розміщено майже 90% населення, оскільки тут найбільш родючі грунти, які годують населення вже понад п′ять тисяч років. Крім грунтів, багатство країни становлять такі мінеральні ресурси як нафта та природний газ, кам′яне та буре вугілля, поклади залізних, марганцевих, титанових, поліметалічних та інших руд, фосфоритів тощо. За чисельністю населення країна займає 15 місце в світі. Середня густота становить 76 чол/км2, а долина Нілу належить до найбільш щільно заселених районів Землі (понад 1200 чол/км2). Більшість населення – сільське (55 %). Найбільшими містами є столиця країни м.Каїр, міста Александрія та Ель-Гіза. За етнічним складом (98% населення – араби) країна майже моноетнічна, як і за релігійним складом (90% - мусульмани-суніти). Решта населення – вихідці з європейських (греки, італійці, французи) та африканських (нубійці) країн. Офіційна мова – арабська. На землі сучасного Єгипту залишились численні сліди тривалої історії, відображені в культурі населення. Вже у ІV тис. до н.е. населення долини Нілу займалося землеробством, зводило греблі та іригаційні канали, а з ІІІ тис. до н.е. розпочинається державна історія Єгипту, яку поділяють на Стародавній період (Давнє, Середнє та Нове царства), еллінський, коли Єгипет був завойований Олександром Македонським і став частиною еллінського світу, мусульманський (до Мехмета-Алі) та сучасний (з початку ХІХ ст.). Стародавній період залишив по собі піраміди в Ель-Гізі (Хеопса, Хефрена, Мікерина), Саккарі, Дахшурі тощо, храми, присвячені численним богам та гробниці фараонів (у Мемфісі, Долині царів, Абідосі, Карнаку, Медінет-Абу, Луксорі, Ефу, Абу-Сімбелі). Пам′ятки еллінської доби наявні в Александрії, яка була заснована в цей час як столиця держави Птолемеїв, у Каїрі. Єгипет за часів панування Риму був житницею Римської імперії. У ІІІ ст. єгиптяни прийняли християнство. У VІІ ст. країну завойовують араби, поступово впроваджуючи арабську мову та іслам, хоча християнська (коптська) церква частково зберегла свої позиції, особливо на півдні країни. З кінця ХVІ по ХІХ ст. Єгипет є бідною провінцією Османської імперії. У 1805р. правителем Єгипту стає Мехмет-Алі, який проводить за допомогою європейців модернізацію країни. У 1869 р. був відкритий Суецький канал, що докорінно змінило умови судноплавства і привернуло до країни увагу Великої Британії, колонією якої він був до 1951 р. У 1958 р. Єгипет та Сирія об′єднались в єдину державу – Об′єднану Арабську Республіку, а у 1961 р. Сирія вийшла з її складу. З 1971 р. Єгипет прийняв свою нинішню офіційну назву. У структурі господарства провідне місце сьогодні належить сфері послуг, де особливо швидкими темпами розвивається туризм (міжнародні курорти Шарм-ель-Шейх, Хургада); традиційно добре розвинене сільське господарство, для якого базовими культурами залишаються пшениця, бавовник, фініки, цитрусові, цукрова тростина; серед галузей промисловості найбільш розвинені видобуток нафти, газу, залізної, марганцевої та інших руд, нафтопереробна та нафтохімічна, машинобудування, легка та харчова промисловість. В країні швидкими темпами розвивається транспорт, порти Порт-Саїд, Олександрія, Суец забезпечують зовнішньоекономічні зв′язки, серед яких понад половину надходжень забезпечує експорт нафти та нафтопродуктів; в імпорті переважає продукція машинобудування, метал, добрива. Значну частку надходжень до державної казни забезпечує функціонування Суецького каналу. |
Last Updated on Tuesday, 21 September 2010 08:51 |